Сідні Маршберн: "Гравійний" шлях до одужання - історія спортсмена з ампутованою кінцівкою - Паракатання на велосипеді з ампутованою кінцівкою

Після багатьох років боротьби з виснажливими хворобами Сідні Маршберн не мала іншого вибору, окрім як ампутувати ліву ногу вище коліна минулого літа, у серпні 2021 року. На шляху до одужання Сідні виграла заявку на участь у перегонах SBT GRVL від Click Medical і швидко приступила до тренувань, щоб відновити мобільність і знову сісти на велосипед.

Швидко переходимо до ДНЯ ПЕРЕГОнів!

"У день забігу у мене була одна мета: пробігти всі 37 миль". каже Сідні.

Сідні наполегливо долала пересічену місцевість, проблеми з фізичною формою через природне зменшення кукси і величезну грозу з блискавками, і все це з величезною посмішкою на обличчі. Коли вона перетинала фінішну лінію, її оточували фанати і нові друзі, які вболівали за її успіх.

Вона надихнула не лише команду Click, але й сотні інших, які брали участь у SBT GRVL того дня.

Ми розповіли лише невелику частину історії Сіднея... тож радимо вам продовжити читання нижче.

НАСОЛОДЖУЙТЕСЯ, ми сподіваємося, що вам сподобається знайомство з Сіднеєм так само, як і нам!

Сідней Маршберн: "Гравійний" шлях до відновлення

Коли 25 серпня 2021 року я втратив ліву ногу вище коліна, я не знав, що чекає на мене в майбутньому.

Я роками перебувала в режимі виживання, борючись із численними небезпечними для життя станами. До того, як мої хвороби стали виснажливими, з дев'яти років і до останнього року навчання в школі я змагалася з плавання; мій графік не залишав часу на наземні види спорту. Однак після втрати ноги мої пріоритети змінилися: від режиму виживання 24/7 до використання будь-якої можливості, навіть якщо вона виходить за межі моєї зони комфорту. Це включає в себе спробувати себе в різних наземних видах спорту. Коли я побачив це Натисніть "Медицинакомпанія, яка розробила технологію регулювання моєї протезної муфти, відому як RevoFitпропонував участь на велосипеді в SBT GRVL, я вхопився за можливість записатися. Мені ніколи не щастило у розіграшах, тому я втратив дар мови, коли дізнався, що виграв велосипед. Я одразу ж зателефонував батькам, щоб повідомити їм цю новину. Вони були здивовані; у мене не було велосипеда з дванадцяти років.

Процес придбання гравійного велосипеда виявився складнішим, ніж я очікував. Я ходив лише кілька тижнів. Я все ще вчився довіряти своєму новому протезу. Я знав, що мені потрібно негайно почати тренуватися, навіть без велосипеда. Я почала свою велосипедну подорож на вертикальному стаціонарному велосипеді. Під час тренувань на стаціонарному велосипеді моє мікропроцесорне коліно постійно вдарялося об задню частину протеза щоразу, коли я крутив педалі через зміщення гнізда. Ще однією перешкодою, з якою я зіткнувся, була втрата присмоктування, коли я сідав на велосипедне сідло. Це ускладнення призводило до того, що гніздо відпадало під час їзди. Моя команда протезистів порекомендувала мені лежачий трицикл і, можливо, завершити гонку з однією ногою. Так я і зробив. Наприкінці травня я придбав свій лежачий трицикл і почав по-іншому готуватися до забігу.

На своєму лежачому велосипеді я тренувалася з однією ногою. По дорозі я познайомилася з людьми, які були членами місцевої групи лежачих велосипедистів; ми їздили по міських велосипедних доріжках. Коли я не шукала пригод з лежачими велосипедистами, я тренувалася зі своїм нареченим. Разом ми досліджували приховані райони нашої громади. Я з усіх сил намагалася дотримуватися плану тренувань, наданого SBT GRVL. У цей час Теннессі переживав сильну спеку. Я хотів бути готовим до будь-якої погоди, тому часто тренувався у спеку.

Підготовка до забігу в Скелястих горах була складним завданням; я живу в місті, яке майже повністю рівнинне. Я намагався додати якомога більше пагорбів у свою підготовку до забігу. Їзда на велосипеді з однією ногою почала зношувати моє коліно, що залишилося. Як людина із захворюванням сполучної тканини (синдром Елерса-Данлоса), я схильна до травм. Через те, що я тренуюся на одній нозі, моє коліно прийняло на себе основний удар і травмувалося. МРТ показало, що мої м'язи мали дегенерацію та надзвичайну слабкість зв'язок. Я почав носити кінезіологічну стрічку (КТ) під час їзди на велосипеді. Я був сповнений рішучості брати участь у змаганнях.

Майже за два тижні до забігу, моя команда протезистів, Ортопедичні та протезні рішення Bulow в Мурфрісборо, штат Теннессі знайшов пожертвуваний механічний протез коліна/стопи для забігу. Наявність другої ноги зняла б значну частину навантаження з мого коліна, що залишилося. Оскільки я все ще боровся з втратою смоктання через зменшення кукси, керівник протезної лабораторії перешив і відтворив допоміжний пояс для моєї лівої кукси. Він також додав липучки, щоб мені було легше підлаштовуватися під час гонки. Вирішивши ці проблеми, я був готовий вирушити до Колорадо!

Моя мати полетіла в Теннессі, і ми разом поїхали до Колорадо на захід. Ми приїхали за три дні до забігу, щоб акліматизуватися до висоти гір. За цей час ми познайомилися з командою Click Medical, знайшли нових друзів, дослідили місцевість і насолодилися мальовничими краєвидами, які може запропонувати Стімбоут-Спрінгс.

Як це зазвичай буває з ампутованими кінцівками, моя кукса продовжувала зменшуватися. Моя протезована нога стала завеликою. Це призвело до того, що моя шкіра почала кровоточити від натирання протезом і вкладишем. Незважаючи на біль і проблеми з протезом, я пишаюся собою за те, що не здалася і взяла участь у забігу.

Сідней на SBT GRVL Packet Pickup

У день забігу у мене була одна мета: пробігти всі 37 миль. Для цього я планував розпочати забіг з Пейдж Буше, PR-представницею Click Medical. Вона з любов'ю взяла на себе роль моєї "курсової мами". Пейдж присвятила себе до місія допомогти мені перетнути фінішну лінію. Ми їхали разом протягом усього дня.

Сідні та Пейдж "Звичайна мама" - фоторепортаж: SBT GRVL Лінда Герретт

Під час нашої подорожі вона залишалася зі мною і вказувала на назви пам'яток, які ми проїжджали. Поїздка була схожа на екскурсію. Її захопливі розповіді чудово відволікали від мого болю та перегонів - я дізналася так багато про неї, велосипедний спорт, історію Стімбоут-Спрінгс та красиві пейзажі регіону!

Під час забігу я вирішила наслідувати головного героя популярної дитячої книжки "Маленький двигун, який зміг". Я постійно повторював фразу: "Я думаю, що зможу", на що Пейдж відповідала: "Я знаю, що ти зможеш". Подолавши перші 12 миль, ми з Пейдж дісталися до фінішу забігу спершу в медпункті. Мама чекала на мене зі сльозами на очах і міцними обіймами. Одна з Представники засобів масової інформації SBT GRVL попросив мене взяти інтерв'ю, поки глядачі та гонщики вболівали мене на. Атмосфера ентузіазму була достатньою, щоб надихнути мене на наступну частину нашої подорожі.

Приблизно на півдорозі до другого медпункту моя протезована нога почала зісковзувати, а біль у травмованому коліні посилився. У мене не вистачало сил, щоб підніматися на пагорби. Зрештою, ми перейшли від їзди до пішого підйому на найкрутіші розділи. Ходьба на протезі також почала викликати проблеми. Пейдж запропонувала міняти велосипеди на підйомах: я використовував її вертикальний велосипед для опори, а вона штовхала мій коротший триколісний велосипед на пагорбах. Повз нас проїхало кілька тисяч вершників, багато з яких вигукували мені слова підбадьорення. Їхня підтримка допомогла мені не зважати на біль і продовжувати йти вперед.

Сідні та її мама Джоді працюють разом

Дві третини шляху через проблеми з моїм протезом підніматися на пагорби стало неможливим. Моя мама їхала за нами в орендованому мінівені і зупинилася, щоб допомогти. Пейдж запропонувала мені продовжувати їхати і крутити педалі, в той час як мама штовхала мій трицикл ззаду на крутих пагорбах. Це нове пристосування допомогло компенсувати недостатнє зчеплення моєї кукси з протезом, що ковзала. На наступному медпункті Пейдж попросила про допомогу. Кевін, волонтер медпункту, запропонував підштовхнути мене на пагорби. Коли я не потребувала допомоги, він стрибав у машину моєї мами, і вони їхали за мною. Мама і Кевін по черзі допомагали мені долати пагорби. Моєю улюбленою частиною всього забігу був кам'янистий спуск, відомий під назвою "Коров'ячий струмок". Я завжди любив припливи адреналіну, тож коли мені випала нагода подолати пересічену місцевість Cow Creek, я поїхав так швидко, як тільки міг. Моє тіло навіть кілька разів злітало в повітря!

Сідней на останньому пункті допомоги

Сідні та Кевін працюють у команді

За десять миль до фінішу поруч з нами почала їхати моя команда підтримки з Click Medical. Саме тоді ми всі потрапили в сильну грозу. Як людина з великою кількістю металу в тілі та металевим протезом коліна, я використовував блискавки шторму як мотивацію, щоб швидше дістатися до фінішу. Коли з'явилося місто Стімбоут-Спрінгс, наша команда підтримки почала відділятися від іподрому. Ми з Пейдж перетнули фінішну лінію з величезними посмішками. Я фінішував якраз вчасно, коли мій протез на нозі відвалився. Сяючи від радості, я обдумував усе, що сталося за день, і плакав щасливими сльозами.

Сідні та її мама Джоді на фініші!

Сідні і Пейдж закінчують!

Після перегонів мене переповнювала хвиля емоцій. Я пишався тим, що був частиною 30+ пара-спортсменів у першій в історії SBT GRVL категорії "Парациклізм". Разом ми показали світові, що люди з інвалідністю можуть здійснювати дивовижні подвиги. Я почала цю подорож з метою спробувати вийти за межі своєї зони комфорту. До SBT GRVL я ніколи не уявляв, що стану частиною велосипедного світу. Однак я також не очікував, що отримаю таку підтримку та заохочення від усіх, хто був залучений до SBT GRVL. Я ніколи не відчувала себе такою бажаною і включеною в групу людей. Я безмежно вдячна за цю можливість і не можу дочекатися, коли повернуся в наступні роки!